Радіація є як союзником, так і смертельно небезпечним і невидимим ворогом для всього живого. Однак китайські вчені створили метод захисту організму від високих доз опромінення, який також може стати відповіддю багатьом видам раку.
Під час нового дослідження вчені представили терапію, яка значно підвищує виживаність мишей, які зазнали впливу смертельних доз радіації. Це досягнення обіцяє підвищити безпеку лікування раку і забезпечити захист у сценаріях, пов’язаних з ядерним опроміненням. На тлі останніх світових новин, подібні сценарії стають дедалі актуальнішими для всього людства.
Вплив високих рівнів іонізуючої радіації, наприклад, під час випадання ядерних опадів, завдає серйозної шкоди ДНК живих істот, порушуючи поділ клітин і послаблюючи імунну відповідь організму. Особливо смертоносним наслідком є шлунково-кишковий синдром (ШКС), за якого руйнується вистилка кишківника, що призводить до небезпечних для життя ускладнень.
Дослідження, проведене китайськими вченими та опубліковане в журналі Cell Death and Differentiation, було присвячене вивченню ролі білка “стимулятора інтерферонових генів” (STING) у реакції організму на пошкодження ДНК, спричинене гострою радіацією. STING сприяє загибелі клітин у разі пошкодження ДНК і, генетично відключивши його функцію в мишей, дослідники відзначили значне збільшення виживаності, з 11% до цілих 67%, після впливу шкідливих рівнів радіації.
Також, у мишей з дефіцитом STING спостерігалися менш серйозні ушкодження черевної порожнини порівняно з їхніми побратимами. Подальше дослідження показало, що рівень загибелі клітин у кишечнику мишей з дефіцитом STING знизився з 45% до 12% після радіаційного опромінення. Дослідники звернули увагу на кишкові ворсинки — крихітні, схожі на пальці виступи, які поглинають поживні речовини, і виявили, що ці структури були приблизно в 2,3 раза вищими у STING-дефіцитних мишей, що свідчить про кращу стійкість до радіаційного пошкодження.
Ці результати показують, що таргетування STING може прокласти шлях до терапії, спрямованої на пом’якшення ШКС внаслідок високодозового радіаційного опромінення або радіотерапії пухлин. Як пояснила провідна авторка дослідження Сунь Йіронг, терапія, розроблена на основі цього відкриття, має значний потенціал для захисту від радіаційних ушкоджень, підвищення ефективності радіотерапії раку та поліпшення загальних результатів лікування онкології.
Цікаво, що хоча активація STING і була пов’язана з розвитком імунної відповіді проти пухлин, дане дослідження навпаки підкреслює його роль у радіаційно-індукованому пошкодженні тканин. Ця подвійність свідчить про складність функцій білка в організмі та припускає, що контекстно-специфічна модуляція активності STING може стати ключовою в терапевтичному застосуванні.
У будь-якому разі, на тлі нинішніх тенденцій, пов’язаних із порушенням ядерної безпеки, а також дедалі більшої актуальності ядерної зброї, така технологія може одного разу знайти своє застосування поза лікарняними умовами.