Японські вчені представили роботизований палець, покритий живою шкірою, що може зробити створення людиноподібних роботів у майбутньому на крок ближче.
Щоб створити таке покриття, професор Сьодзі Такеучі з Токійського університету з колегами протягом трьох днів тримали пластиковий палець у циліндрі, наповненому розчином колагену та дермальних фібробластів людини – двох основних компонентів, з яких складаються сполучні тканини шкіри.
Ті обволокли палець, сформувавши шар, схожий на дерму, що є другим зверху шаром шкіри людини. Потім дослідники акуратно нанесли на палець клітини шкіри людини, які називають кератиноцитами, щоб відтворити верхній шар шкіри людини, званий епідермісом.
В результаті нарощена таким чином шкіра товщиною 1,5 міліметра стала розтягуватися та стискатися на суглобах пальців, коли палець згинався вперед та назад. При цьому вона зморщується, як і звичайна людська шкіра.
Більш того, було встановлено, що таку шкіру можна загоїти у разі порізу, якщо використовувати колагенову пов’язку на рану. Однак через деякий час після створення шкіра стала сохнути, тому що в ній не було кровоносних судин для підживлення її вологою.
За словами Такеучі, у майбутньому можна буде вживити в шкіру штучні кровоносні судини, щоб зберегти її зволоженою, а також потові залози та волосяні фолікули, щоб зробити її ще більш реалістичною. У будь-якому випадку навіть такий варіант набагато більш реалістичний, ніж силіконове покриття, яке нині використовується для деяких роботів.
«Оскільки роботи все частіше беруть на себе ролі медсестер, працівників з догляду, вчителів та інших професій, які передбачають тісний особистий контакт, важливо зробити їх більш людяними, щоб ми відчували себе комфортно, взаємодіючи з ними», — зазначив творець штучної шкіри.
Також, за його словами, можна буде створювати і шкіру різних кольорів, додаючи меланоцити. Тепер дослідники планують спробувати покрити живою шкірою якогось робота, а не тільки один палець.
«Але оскільки в цій галузі досліджень є потенціал для побудови нових відносин між людьми та роботами, нам необхідно ретельно зважити ризики та переваги надто реалістичного підходу», — зазначив Такеучі.